Зоопарк

О нас опять пишут все газеты…
А самое главное — наши любимые приезжие. Я читаю такое не впервые. Почти каждый сезон, в Одессу приезжает некая неудовлетворенная личными мужчинами леди и переносит свою неудовлетворенность от недочитанного Фрейда на место в котором ей не посчастливилось влюбиться.
Вот только, у меня один вопрос: Зачем при рефлексии на собственные дефекты характера, терять не только лицо, но и имя? При чем здесь Львовянка? При чем здесь Одесса? Ведь в каждом городе можно найти подобное…
Певый вопрос к самому себе: — А не хотят ли нас разбить на поссоренные между собой Украинские штаты?

Давайте прочтем, что именно о нас пишут:

Львів’янка про Одесу — так это назвали…
То, что я читаю на украинском, это оригинал письма, а то что комментирую на русском это от головы мыслящей по чувствам.

Перші враження про Одесу: переважно негативні
Вот так значит, с места в карьер. Ну хорошо.

Українську мову у відповідь почула вже десь три години, перебуваючи в місті. І так, я знаю, що се російськомовне місто, але все таки занадто, як на мене. Я ж все таки не англійською говорила. Або ні, якби я говорила англійської, то, майже певна, почула б швидше англійську, ніж українську у відповідь.

И что тут плохого? Вот по факту? Почему, собственно, девушка возмущается плохой погодой на море, обвиняя в этом город? Разговорный русский в Одессе — кактаклизм сродни погодному, так исторически сложилось и чтобы было побольше украиноязычных, как по мне, стоило бы самим украиноязычным просто полюбить и принять русский. Ведь по факту — кто злой к нам приедет, тот таким же и уедет, на каком бы языке он не ругался. И это касается всех языков. Так устроена вселенная, по Одесски, есть желание улыбаться на болгарском и греческом, но никак не ссориться на любом.

Далее: транспорт.

Таких маленьких та старих трамваїв, як в Одесі, я не бачила ні в Харкові, ні у Львові. Звісно, мені неодноразово доводилось бачити, як пасажири у Львові набиваються в транспорт, як кілька в банку. Але се лише квіточки у порівнянні з одеськими реаліями в сьому сенсі. Видовисько не для людей зі слабкими нервами) Ймовірно, подібна перевантаженість пасажирами даного виду транспорту криється в ціні. Адже маршрутки тут коштують вже сім гривень, а ціна квитка на трамвай йдосі тримається на позначці трьох гривень. Так не переплачуючи за проїзд, містяни платять своїм комфортом. Ще цікаво, що оплачувати проїзд потрібно не на вході, а не виході. Саме з сієї деталлю пов’язаний маленький казус, що стався зі мною. Коли я вже виходила на свою зупинку, то мені було кинуто в спину навздогін:
— А оплатіть проєзд?
— Так я оплатила ще на вході.
Водійка, згадавши, що все саме так і було, рушила трамваєм до потрібної зупинки)
Тю…
Вот в этом месте, вообще плакать хочется с бедной. Одесса единственный город где с вас берут, как и положено — после услуги, как в кафе или хорошем ресторане, то есть когда пища плохая — дают право не платить, шо человеку право имеющему, тут же твари дрожащей невдомек сакральное, тварь хочет кипиша. Это ваше право, но зачем же врать про трамваи? Вам же только два года назад поставили нормальные, да и цена у вас такая потому что городок меньше раза в три, ехать не так долго от пункта а в пункт б.
К чему это?
Может проблема таки в Вас…
Ну, вот и доказательства, ведь когда проблема во мне — виновны окружающие. А Одесситов в этом не упрекнешь. Поэтому в этом тексте, написанном прямо пропорционально правилу обратной связи плюс минус плюс — плюс в середине, но начало и конец в минусе. Такая себе — недалекая манипулька.

Люди дуже привітні та охоче йдуть на допомогу. Мені гарнесенько пояснював дорогу водій маршрутки чим мені добратися до місця призначення. Був уважний і терплячий. Не показував анінайменшого роздратування, хоч транспорт був заповнений пасажирами і, в принципі, потрібно було рушати.Також була тітонька і дівчина, які зацікавлені та не байдуже відгукувався, щоб допомогти зорієнтуватись в місті. Взагалі мені одесити здалися тепліші за формально привітних галичан, які, насправді, більш закриті. І сим одесити схожі на полтавців, які є за своєю регіональною ментальністю відкриті і теплі до нових людей)

Спасибо Вам конечно, девушка, вот только мы знаем, что когда хотят что-то подсказать от души, а не для ссоры, пишут начиная и кончая добрым, вставляя просьбу о изменениях в самую суть серединки. Вы же — провоцируете конфликт, сознательно, оскорбляя город, но не людей. А так глупо, так здесь нельзя так нет дурных, но очень много кучерявых. Одесса это и есть Люди. И да. мы не идеальны. Но таки кто вас сюдой звал?

Одеса складає враження брудного міста. Переважно з пострадянською, а тому переважно ніякою архітектурою. Якесь в мене було дежавю, як і у випадку з Дрогобичем, яке теж є хоч і маленьким, але теж туристичним містом. І хоч в першому, хоч в другому випадку центр охайний і чистий, а от далі — занепад і руйнація. Що говорити, коли не тільки є зарості на вулиці, а й одкритий каналізаційний люк посеред дороги, який практично нічим не прикритий і в який можна запросто впасти. Можливо, се б зі мною і сталося, якби мене не попередила тітонька, яка мені показувала, де тут є кафе. Ото була б мені фініта ля комедія, а не море)

Так вы же сейчас и добавляете мусор на улицы? В данный момент вы сорите там. где надо было бы убрать. Разве не так?

«Чемодан-Вокзал-Росія» — не кажіть так нікому більше в Одесі, хоч я Вашу думку поділяю». Се так мене попередила тітонька, яка переважну частину життя прожила в місті, але сама родом із Західної України. Се такими словами я зреагувала на те, що багатьох одеситів дратує, коли вони чують українську, як стверджувала жінка, а вона на те умисно говорить українською. І при нагоді нагадує на якій землі вони живуть. На питання : «Чи багато сепаратиських настроїв в Одесі?» Жінка впевнено сказала, що вісімдесят відсотків. І переїжджати такі в Росію не хочуть, вони хочуть залишались тут. І чекають, доки прийде путін. І я не бачу причин їй не вірити.

Вот здесь вообще смешно. Просто один вопрос: Если так много за россию, то почему здесь не Крым? Может вы не туда ехали?
А дальше, вообще полный трэш и нечто из тотальной психиатрии:

Місцеві одягнені переважно не тільки просто і практично, а й бідно. Лиця втомлені, здається, життям і добуванням грошей. Містяни не світяться од того, що живуть в сонцесяйному портовому місті України. В чомусь мені се нагадувало другу сторону Львова, де є туристична і райдужна сторона, а є важка, яка забезпечувала той рай, але таки у Львові більш щасливі лиця та живеться комфортніше.

В френдстрічці, незадовго до поїздки, я прочитала десь таке: «Одеса — це як Львів, лише російськомовний. Так от, я сміло можу запевнити, що Одесі до Львова, як до Києва рачки. Тут немає ні живописної та багатої архітектури, ні тієї охайності та делікатності у вулицях і т.д. І се написано не для того, щоб сказати який Львів крутіше чи ліпше в сьому сенсі, а в тому, щоб не вводити людей в оману, ставлячи між Одесою і Львовом знак рівності. Вони абсолютно різні.

Вопрос после этого триллера один: Вы впервые приехали в Одессу и вам уже плохо? Так уезжайте.

Ніде я не бачила, щоб так багато людей мало не притискали сумочку до себе і не тримали її спереду себе, як в Одесі. А справа ось у чому: одне з важливих попереджень, які я отримала, що в місті жахливо багато крадуть. Тому цінне потрібно тримати максимально при собі. Більше того, намагатись не носити на собі коштовності, бо можуть обманути, а при потребі і палець з обручкою відрізати. На моє здивування, що можливо, жінка вдалася до гіперболізації, то вона лише підтвердила, що все саме так і є, і вона се місто дуже добре знає. В ньому варто бути дуже обережною. Мабуть, се відгукується історичне минуле, де була така собі Сонька — золота ручка. Така собі королева злодіїв. Королеви немає, але, очевидно, злодії залишились)

Мені б хотілося знівелювати се переважно негативне враження про Одесу — позитивом. І я дуже на се сподіваюся в наступні дні відпочинку тут)

Допис за 29 червня (прим. ред.):

… І якби я поверталася в Одесу, то заради моря і морського порту. Зрештою, сих причин і так більше, ніж достатньо)

Роза Туманова

Уважаемая Роза, возьму на себя смелость, ответить за всех одесситов: Как бы вы не прижимали к нашей голове, желание спровоцировать конфликт между городами, получится у вас только одно: мнение Одессита: Во Львове есть Роза. Розе этой плохо и тесно жить. Потому что у Розы проблемы в личном и душевном. Розу жаль, но не более, так как кто в море нашем утонет, больше в нем купаться не будет. Учитесь плавать В Одессе, Роза — это умение сродни счастью жить в комфорте с собой. Это вам не какой-то там Львов. Это не лучше и не хуже, но таки очень необычный Украинский город. В нем не выживают несчастные люди, поэтому он вас и не принял.
Со всем теплым и светлым к Вам. Роза со Львова. Прощайте.
Сумочка, кошелечек, силикон-вокзал-Львов.

За сим, уважаемые гости и Одесситы, скажу так:
Зрите в корень. Люди, теряющие себя в толпе, пишущие от имени городов и стран, это скорее всего чей-то проект. Кому-то очень важно поссориь нас, внутри родной страны. Иногда эти люди, слепо не верят в то, что ими пользуются, пишут, что думают но совсем не думают — что именно пишут.

Спокойной ночи. Любите не город в себе, а себя — в чужом городе.

Добавить комментарий